Мала куча, дайте ще!

[line_o]

Стоячи, на митниці до Польщі, у черзі, відчув, що весна вже поруч. Дощило, повітря вже насичене теплом та свіжістю. Вікно не закривалося. Музичка ковбасить.
Весь цей процес стояння у черзі довгий і я його не люблю. Але в такі моменти, як от вчора, передумаєш все що тільки можна і не можна. Романтика.



Але я не про те.


Я сам, ще зі Львова, привчився не кидати сміття де попало, львів’яни знають, що смітників на вулицях брак, та це мабуть і не у тому річ, у якому середовищі ти живеш, а у якому хочеш жити.

Глянувши на смітники вздовж узбіччя до польської митниці, згадалася гра з дитинства "Мала куча, дайте ще!" Моє враження, яке склалося під час снігопадів, стосовно польської чистоти змінилося.

Наші деякі співвітчизники нагадують свиней і їм по барабану, чи є смітник, чи його нема, але… Коли люди добу стоять у черзі, то для того, щоб була чистота треба робити для цього умови. Смітники вони ж не безрозмірні.



Так виглядають поля біля узбіччя дороги, вода піднялася і в канаві рясніють наслідки нехлюйства наших земляків. Зачєм?


Машинка для збору сміття, стоїть собі та й відпочиває.


Міняйте світ, починаючи з себе. Або сидіть тихенько і не жалійтеся.


Ще деякі мої пости про Польщу.