Гуляючи сімейством, побачив попереду малюка років 3-4, який, присівши, хандрив та репетував, поруч стояли, я так зрозумів, дід з бабою і впрошували його йти. Підійшовши ближче, стало цікаво в чому ж причина. Малий панічно каже їм вавка, кров, викликайте скору. Дивлюся, а там манюсінька царапинка, навіть кров не виступила. Я заржав, тихенько правда.
До чого це я. Що моє дитинство було в 1000 раз трешовіше, за день я коліна, локті роздирав бувало по 3 рази, а голову в війнах камінням скільки раз розбивали і ніхто ось так не нюнькав. Навіть ботани і ті не хникали. Ось це була закалка.