Роздуми на п’яно: Про віру в доброту людей.

Вона блядь зникає, в той момент, коли ти в забитій битком маршуртці з малюком їдеш хвилин 20 і ніяке падло не запропонує присісти з дитиною на його місце.
Мені там пох, колись зі Львова в дизелі по 5 годин стояв і не помер.

Просто сам факт, що навіть на малих дітей незважають, що там говорити про пенсіонерів і людей похилого віку. Знаю, сам таких що ніколи не встануть коли, якийсь пенсіонер нависатиме поруч, я так не можу. В мене виховання просто радянське якесь чи що…

Зомбакі довкола, безсердечні.

Не будьте черствими, робіть інколи хоч маленьке добро і буде вам щастя.