![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
line_oВ просторах всесвітньої мережі, багато хто пише, що це народна пісня. Шановні, ви глибоко помиляєтеся.
Хто не в курсі про що йдеться, можете прокрутити відео:
ну цей ролик мені більш сподобався:
До чого я це все веду.
———————————————————————————————————————
Автором слів і музики пісні "Волиняночка" є Каліщук Олександр Пилипович.
———————————————————————————————————————
Через нещодавні "пригоди", про які я якось писав, прийшлося трішки у лікарні полежати, щоб підлатали і до ладу привели.
І за певним збігом обставин мені прийшлося перебратися в іншу палату №5. Де я і зустрівся з цією світлою та позитивною людиною.
Пану Олександру вже 82, а він себе так почуває, якби я хотів себе почувати в його роки. Одним словом живчик.
За час поки я перебував в одній палаті з цим чоловіком, я не почув ні одного негативного слова чи якісь скарги. Дуже цікавий та активний співрозмовник, скромний.
Позитивна енергія так і випромінюється від цієї особистості.
Ось від таких людей треба вчитися як жити. Хоча в Олександра Пилиповича життя було не просте.
Ще в 10 класі, весь його клас 16 чоловік засудили і відправили на заслання, за націоналістичні погляди та створений гурток МОН (Молодіжна організація націоналістів).
Мені, Олександр Пилипович зачитав деякі творіння з того періоду, це настільки потужні речі на той час (вони і у наш час звучать сильно). Що я навіть йому сказав, що за таке, тоді розстрілу мало було б. На жаль, цих віршів не має друкованих. Є збірка вже табірної поезії "За колючим дротом".
До цього часу їздить на ровері. Такий собі дід-спортсмен. Це рівень.
Люблю такі знайомства.
Не міг не зробити знимку на згадку і автограф взяти.
І тому, якщо десь цей вот… з пісенькою бавитеся, зазначайте автора. З поваги хоча б.
Хто не в курсі про що йдеться, можете прокрутити відео:
ну цей ролик мені більш сподобався:
До чого я це все веду.
———————————————————————————————————————
Автором слів і музики пісні "Волиняночка" є Каліщук Олександр Пилипович.
———————————————————————————————————————
Через нещодавні "пригоди", про які я якось писав, прийшлося трішки у лікарні полежати, щоб підлатали і до ладу привели.
І за певним збігом обставин мені прийшлося перебратися в іншу палату №5. Де я і зустрівся з цією світлою та позитивною людиною.
Пану Олександру вже 82, а він себе так почуває, якби я хотів себе почувати в його роки. Одним словом живчик.
За час поки я перебував в одній палаті з цим чоловіком, я не почув ні одного негативного слова чи якісь скарги. Дуже цікавий та активний співрозмовник, скромний.
Позитивна енергія так і випромінюється від цієї особистості.
Ось від таких людей треба вчитися як жити. Хоча в Олександра Пилиповича життя було не просте.
Ще в 10 класі, весь його клас 16 чоловік засудили і відправили на заслання, за націоналістичні погляди та створений гурток МОН (Молодіжна організація націоналістів).
Мені, Олександр Пилипович зачитав деякі творіння з того періоду, це настільки потужні речі на той час (вони і у наш час звучать сильно). Що я навіть йому сказав, що за таке, тоді розстрілу мало було б. На жаль, цих віршів не має друкованих. Є збірка вже табірної поезії "За колючим дротом".
До цього часу їздить на ровері. Такий собі дід-спортсмен. Це рівень.
Люблю такі знайомства.
Не міг не зробити знимку на згадку і автограф взяти.
І тому, якщо десь цей вот… з пісенькою бавитеся, зазначайте автора. З поваги хоча б.
