Влучно написано

Originally posted by vasyl_babych at До річниці створення Дивізії. Думки про минуле й майбутнє.

Сьогодні — 70-та річниця з дня створення 14-ої гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», що наприкінці війни отримала назву 1-а Українська Дивізія української національної армії.

Оскільки вже зовсім скоро в Україні почнеться "пабєдная" істерія, коли чимало представників народу, що втратив декілька десятків мільйонів своїх представників від геноцидів, воєн, репресій, організованих урядом СРСР у Москві носитимуть "ґєорґієфскіє лєнтачкі", а на вулицях наших міст з'являться "вєтєрани"-НКВДисти, що боролися з нашим народом до кінця 50-их років (!), то річниця створення дивізії "Галичина" - це гарна нагода, аби краще зрозуміти суть тогочасних і нинішніх процесів, та виробити до них осмислене ставлення.

Отже, тезами:
1. Радянський Союз знищив набагато більше українців, ніж Третій Райх. Це, звісно, не виправдовує Райх, але це мало би зупинити носіння "ґєорґієфскіх лєнтачєк" та "паради маразмів" нашими містами з символікую ворожої мертвої держави та створеної нею нелюдської системи.

2. Третій Райх, на відміну від СРСР, створив, навчив і озброїв окрему, національну дивізію з українців. В перспективі з цього могла би виникнути (за сприятливих умов) власна національна армія, а за нею - і держава. Сприятливою умовою, наприклад, міг би бути сепаратний союз Райху з західними країнами. Українці в "Краснай арміі" були лишень гарматним м'ясом, яке кидалося в бій без підготовки а то і без озброєння. Тобто, Москва ставилася до українців як до тубільців, життя яких не варте взагалі нічого. Ба більше: Москва хотіла, аби українців на війні було знищено якомога більше!

3. Радянський Союз і комуно-більшовизм були на той час головним ворогом українців, отже, будь-який союз з ворогами Радянського Союзу і комуно-більшовицької системи є тактично виправданим.

4. Німеччина покаялася словами і ділами за скоєне в роки 2-ої світової. Росія не просто не покаялася за скоєне СРСР - вона культивує геройство довкола його, СРСР, злочинів!

5. Існуванню якоїсь серйозної загрози з боку Німеччини нинішній Україні на даний момент нема. Натомість є велика загроза нашій державі з боку Росії, яка:
1. Не покаялася за попередні злочини.
2. Насаджує в Україні т.зв. "російський світ", головними силами якого є насаджування нам чужинської російської мови і церкви, що підконтрольна іноземній державі - "Російської православної церкви" (РПЦ).

6. В Україні чисельність німців мізерна, і жодної загрози державі вони не несуть. Натомість росіяни - чисельна (десь біля 15%) група, що є носієм ворожої нам мови, антидержавної "церкви-РПЦ". Більшість росіян голосує на виборах за компартію і партію регіонів - без підтримки росіян ці сили б не мали б шансів на отримання влади, бо серед українців за них голосує лише 1/3.

7. У разі нападу Росії (за прикладом нападу на Грузію у 2008-ому), велика російська меншина стане зачіпкою для російської аґресії.

З цього випливає:
Дивізія "Галичина" мала для нинішньої України скоріше позитивне значення - зародок національної, потенційно - державної армії, навченої та озброєної. Крім того, багато вояків Дивізії перейшла потім в УПА, що дозволило УПА довший час чинити спротив російсько-радянським окупантам. Оскільки Дивізія була скоріше позитивним явищем для мабйтнього незалежної України, то підтримка і вшанування її ролі в нашій історії є необхідним явищем. В той же час, постільки дивізія була, все-таки, скоріше регіональним, галицьким явищем, то і святкування доречне насамперед в Галичині. В той же час, роль Дивізії для історії України має бути належним чином висвітлена в підручниках з історії України в нейтрально-позитивних тонах.

Радянський Союз і його правонаступниця, Росія, є для нас українців, і нашої держави безумовним злом і загрозою нашого існування. Отже, будь-які святкування перемог СРСР і Росії - це мазохізм з нашого боку. В той же час, пам'ять про жертв війни необхідна. Але саме пам'ять, а не "святкування"! Для цього неохідні жалобні заходи, а не паради!

P.S. Нижче - один з плакатів Дивізії. В цілому, адекватний зміст.

P.P.S. Також додаю загально-агітаційний антирадянський плакат "робітничо-селянська влада"... До речі, що цікаво й показово: німці, принаймні, для агітації українців використовували нашу, українську мову - російські комуно-більшовики - свою, російську. Навіть у цьому СРСР був гіршим за Райх.

Активізація комуно-жидівської зграйки

Останні 2 дні, комуно-захисники наче збісилися, спочатку брат на дачі почав доказувати мені, що червона армія — маладци, а УПА — бандити. За що мало додому пішки не пішов. Хоча політично та й історично він завжди був пасивним.

А вчора їздив у Почаїв подивитися, що там і як. По дорозі додому заїхали у село до товариша. Де вже був накритий стіл в садочку. Нічого не предвіщало біди. Але тут батько друга хильнув трішки і почав мені закидати приклади бандерівських "злочинів". На що я ніяк не реагував. Але все мене штурхав і казав, ну що твої бандеровци, вони ж ні одного німця не вбили. Спробував лояльно вийти з цієї дискусії, та де там.

Він все життя був політруком. Його батько був червоним партизаном і пускав ешелони під откіс, мав ордени і все таке, а коли він взяв у колгосп жінку з дітьми, чоловік якої був в УПА, то його мало свої не забили. Цей приклад навів йому його син. Після чого я став ворогом народу, адже я ніби нав'язую свої бандерівські переконання їхньому сину — внуку бойового офіцера. Прийшлося серед ночі додому їхати.

Сьогодні нарешті задощило

Повітря свіженьке та й пил приб'ється трішки.

Анекдот

* * * * * * * * * * * *

Перша шлюбна ніч, молодята лежать у ліжку, свічки, романтика, краса.
Раптом:
— Любий, ти знаєш, я ж ще дівчинка і про це ... як його ... шмексе ... сексі нічого не знаю. Розкажи мені, як це?
Чоловік, збуджений таким питанням:
— Звичайно, голубонько моя. Ось дивись, от що у тебе між ніг — це як би тюрма, а що в мене — це як би в'язень. Тепер беремо і садимо в'язня у в'язницю.
Так пройшов перший раз, молодий впав на подушку, задоволений, відпочиває, молода вся збуджена:
— Милий… а мені здається, ув'язнений з в'язниці втік.
— Та? Тоді треба його знову посадити.
Знову, тепер уже в інших позах і т. д. Після чергового разу чоловік обезсилений падає на подушку, важко дихає, з останніх сил тягнеться за сигаретою, раптом чує:
— Милий… милий! Може, мені тільки здається, але ув'язнений знову втік.
Чоловік нервово кричить:
— Твою ж мать, але ж йому не довічне дали!

* * * * * * * * * * * *

Анекдот

* * * * * * * * * * * *

— Лікарю, мені потрібно ефективний засіб для схуднення.
— Немає проблем. Я вам випишу вугілля.
— У порошках чи в таблетках?
— У мішках. Вагони будете розвантажувати.

* * * * * * * * * * * *

"А лисички взяли спички…"

Для чого випалювати траву та очерет, я гадаю, що це приносить більше шкоди, ніж користі.

Таких уже рідко зустрінеш

2013.04.27. — м. Берестечко.

( +1 )