"До побачення в пеклі" або провокаційна презентація на Волині

[line_o]

08.04.2013 року у місті Нововолинську відбулася презентація книги Войцеха Пестки "До побачення в пеклі".


За день до цього, це ж саме дійство пройшло у Луцьку. Де автора нагородили премією Гоголя (вікіпедія) і ще рядом нагород.
З вікіпедії я зрозумів, що лише за те що її переклали українською, так як книга в собі не несе жодного смислового навантаження і якоїсь цінності для українського народу.

Книга написана на основі спогадів очевидців (польського походження переважно).
Як сказав автор та його колега, український перекладач — Андрій Павлишин, вони проти будь-яких тоталітарних режимів і націоналістичних рухів.

Під критику попали: комуністичний режим, нацисти та звісно ж — "бандерівці".

Окрім цього мемуару, мають намір видати, ще один "Волинь. Боротьба за землю." Українофобщиною пахне злегка.

Пан консул під час виступу весь час наголошував. що ми повинні спілкуватися на ці теми. Так як це є важливо.


Цікаво, що акція була проведена тишком-нишком, про неї знали лише "обрані".
На презентації були відсутні представники політичних партій, особливо прикро за партії патріотичного спрямування.

Звісно ж, після презентації, можна було поставити кілька питань. В залі конкретних і цікавих питань я не почув. Все якось завуальовано дуже виглядало.
Тому вирішив поставити питання я.

Питання №1: Що вони хотіли донести своєю книгою до нас українців?

Питання №2: Чи мав би змогу автор, наприклад, книги про операцію "Вісла" по виселенню українців з Лемківщини та Закерзоння, презентувати її у Польщі, так як це роблять вони на Україні? Я вже не говорив, про гноблення українського народу століттями.

Автор був почав щось відповідати, як його перебив наш співвітчизник-перекладач і почав розповідати, що він і сам з тих переселенців. І як широко у Польщі про це пишуть і всяке таке. Водичка, одним словом. Про братерство і взаєморозуміння. По його реакції, я зрозумів, що зачепив його за живе. Ну тут третє питання виникло саме собою.

Питання №3: Чому коли вони говорять про братерство і прощення, а самі не дали відбутися велопробігу "Європейськими стежками Бандери" через свою державу?

Відповіли, що вони не держоргани і не влада, що це не від них залежить.


Войцех Пестка, люб'язно роздав усім охочим примірник свого видання з автографом. Ми ж маємо знати.


Опісля, мені консул, тет-а-тет, про цю ситуацію сказав так, що вони самі винні, кинули провокацію і піар через ТБ, тому їх не пустили. Хто їм винний, що вони дурні.
Ось так все "запічатав", як то кажуть.

Через негатив ніколи нічого доброго не вийде, книжка ця негатив. Треба шукати шляхи примирення іншими методами.
Не люблю речі, які зовсім не підкріплені фактами, документами. Спогади, спогадами…