Одноденний квест на озеро Синевир. Частина 2. Озеро Синевир.

[line_o]

Відразу скажу, тим хто не був ніколи на озері Синевир, щоб його побачити то треба мати трішки духу в легенях і здоров'я в ногах.
Підйом не крутий, але довгий. І приїзджати сюди потрібно не на годину, а як мінімум на кілька днів.


Печальна місцева навігація:



Добре, що дівчата місцеві виглядають не так, як агітація. А форми чоботи, а чоботи які, зверніть увагу:



Усі знімали потічок і я знімав. Усі знімали дивні квіти і я знімав. До речі, хто знає, як звуться?



Трішки піднявшись по дорозі до озера, побачили, що ще лежать колії з розбитого снігу. Відчувалася свіжість і прохолода:



Ця подорож була цікава і новими знайомствами. З forko та anderver вперше розвіртуалилися, хоча в мережі ми давно знайомі. А от мікроблогера @wedmid,
в народі просто Іван Паламарчук, і чемпіона України з петанку (розписано, що це і як його їсти) бачив вперше.
Просили не плутати з петингом (якщо хто не знає можете просвітитися) :)

Мікроблогер захоплено розповідає про перспективи спільного алкотуру. Перспектива нам з хлопаками сподобалася:



Чим ближче до фінішу підйому, тим більше було снігу:



Вже на вершині було видно, що і озеро досі наполовину вкрите льодом:



Місце божествене, якби ще довкола нікого не було, чим не райський куточок, нє?






Найбільшим розчаруванням було побачити цей знак «Купання в озері заборонено». Але наступного разу я цю заборону проігнорую:



Найбільшим здивуванням було побачити на березі озера квадроцикли в кількості не менше 10:



Я гадаю, що ці засоби пересування роблять більше шкоди навколишньому середовищу заповідника, аніж це зробилять люди, які поплавали б в озері.
Дивні тут заборони, одним словом.



Вир та Синь:






Так як мій фотоапарат швидко здох, прийшлося юзати свій Lenovo. Як на мене, цілком достойні фотки виходять:






Хто не натішився зимою, могли сміливо влаштувати сніжковий батл:



Переглянув трохи фото з цієї подорожі і зробив висновок, що настріляв трішки файних селфі.
Треба буде мікроблогеру @wedmid провести майстер клас, а то у нього якесь і селфі мікро вийшло :)


Для відвідання Синевиру потрібно більше часу, так як сам підйом займає хвилин 15—20. І ще 20 хвилин, щоб помилуватися навколишніми краєвидами,
пофоткати і оббігти озеро довкола замало — однозначно. Я навіть магнітик не встиг купити,
добре, що «Час на мандри» про це подумав і кожен подорожуючий отримав магнітик на згадку.

Рекомендую купити кльові місцеві чаї додому, є різноманітні збори трав. Ціна халявна. Мале пакування 10 грн., більше 15 грн.
Холодними осіннійми та зимовими вечорами саме те.

Далі на нас чекала Колочава. Далі буде.

Comments

[fajna-helga.livejournal.com]

О, знайомі місця :) Я теж була там на початку травня, три роки тому. Криги вже не було, сніг лежав де-не-де маленькими клаптиками, в тіні дерев на підходах до озера. Зате була якась фантастична кількість жаб. Вони були просто всюди. Мені потім хтось сказав, що це якийсь дуже короткий період (в них пора весіль, чи шо), але от як раз пощастило. Весь час намагалася не наступити на молодят :)

[line-o.livejournal.com]

в тебе з жабам так, а в Луцькому парку в мене таке часто буває із велетенськими равликами, їх просто безліч )