Одноденний квест на озеро Синевир. Частина 2. Озеро Синевир.

[line_o]

Відразу скажу, тим хто не був ніколи на озері Синевир, щоб його побачити то треба мати трішки духу в легенях і здоров'я в ногах.
Підйом не крутий, але довгий. І приїзджати сюди потрібно не на годину, а як мінімум на кілька днів.


Печальна місцева навігація:



Добре, що дівчата місцеві виглядають не так, як агітація. А форми чоботи, а чоботи які, зверніть увагу:



Усі знімали потічок і я знімав. Усі знімали дивні квіти і я знімав. До речі, хто знає, як звуться?



Трішки піднявшись по дорозі до озера, побачили, що ще лежать колії з розбитого снігу. Відчувалася свіжість і прохолода:



Ця подорож була цікава і новими знайомствами. З forko та anderver вперше розвіртуалилися, хоча в мережі ми давно знайомі. А от мікроблогера @wedmid,
в народі просто Іван Паламарчук, і чемпіона України з петанку (розписано, що це і як його їсти) бачив вперше.
Просили не плутати з петингом (якщо хто не знає можете просвітитися) :)

Мікроблогер захоплено розповідає про перспективи спільного алкотуру. Перспектива нам з хлопаками сподобалася:



Чим ближче до фінішу підйому, тим більше було снігу:



Вже на вершині було видно, що і озеро досі наполовину вкрите льодом:



Місце божествене, якби ще довкола нікого не було, чим не райський куточок, нє?






Найбільшим розчаруванням було побачити цей знак «Купання в озері заборонено». Але наступного разу я цю заборону проігнорую:



Найбільшим здивуванням було побачити на березі озера квадроцикли в кількості не менше 10:



Я гадаю, що ці засоби пересування роблять більше шкоди навколишньому середовищу заповідника, аніж це зробилять люди, які поплавали б в озері.
Дивні тут заборони, одним словом.



Вир та Синь:






Так як мій фотоапарат швидко здох, прийшлося юзати свій Lenovo. Як на мене, цілком достойні фотки виходять:






Хто не натішився зимою, могли сміливо влаштувати сніжковий батл:



Переглянув трохи фото з цієї подорожі і зробив висновок, що настріляв трішки файних селфі.
Треба буде мікроблогеру @wedmid провести майстер клас, а то у нього якесь і селфі мікро вийшло :)


Для відвідання Синевиру потрібно більше часу, так як сам підйом займає хвилин 15—20. І ще 20 хвилин, щоб помилуватися навколишніми краєвидами,
пофоткати і оббігти озеро довкола замало — однозначно. Я навіть магнітик не встиг купити,
добре, що «Час на мандри» про це подумав і кожен подорожуючий отримав магнітик на згадку.

Рекомендую купити кльові місцеві чаї додому, є різноманітні збори трав. Ціна халявна. Мале пакування 10 грн., більше 15 грн.
Холодними осіннійми та зимовими вечорами саме те.

Далі на нас чекала Колочава. Далі буде.

Comments

[line-o.livejournal.com]

не часто виходить, але ми до цього йдемо )